|
На поминках зрад поставлю свічку,
Помолюся за причетних, за живих.
Зодягну вінок в прощальну стрічку,
Сплетений з прив’ялої трави.
Сплетений з образ і пересудів,
Із квіток – недоспаних ночей.
У бурхливій річці словоблуддя
Хай пливе, куди вона тече.
Ні не плачу, сльози то є розкіш -
воля болю, схованім в мені.
Та, коли великодушно простиш...
Я давно уже не плачу, ні.
Я не здамся і не розчинюся
у гіркій , солоній рідині.
Буде важко – Богу помолюся.
Я давно уже не плачу, ні.
Я не плачу. Скиглити огидно.
Виють пси , та все ж я на коні.
Розтопчу все низьке й непотрібне...
Я давно уже не плачу, ні.
|
Через роки і далі вертаюсь до рідної хати.
Через смуток і радість
вертаюсь у сні й наяву.
Я вертаюсь туди, де старенька живе моя
мати.
Босоніж знов ступлю на м’яку росянисту траву. Я
вертаюсь туди , де так буйно квітує калина,
Я вертаюсь туди, де
зозуля у лісі кує.
Я вертаюсь туди, де є рідна моя батьківщина.
Я вертаюсь туди, де залишила серце своє. Я приїду до вас, бо весь
мій родовід – моя сила.
Я прилину з розлуки, бо там є коріння моє.
Де дитинства зоря і батьківської мудрості сила.
Де джерельце
цілюще наснаги одвічної б’є. В цьому – правда життя. Ти послухай
мене,рідний сину,
Рідна батьківська хата - то є наш в житті
оберіг.
Де б не був, де б не жив, ти завжди пам’ятай Україну
І
з далека вертайся на рідний до болю поріг. Ти вертайся сюди,
коли буйно цвістиме калина.
Ти на крилах лети, коли тугу відчуєш
здаля.
Бо у тебе в житті лиш єдина-одна Батьківщина -
Україна –
велика, батьківська, священна земля.
|
На дорожках времени поброжу-
средь дорожек старой пластинки...
С придыханием прикоснусь,
отыщу года-невидимки...
Вальс любви возвращает в года,
где любовь повстречала и ласку...
А здесь песня из детства звучит -
возвращаюсь к детям, в сказку...
Это РЕТРО...ТАК тянет назад!
Может юности дальний звук?
Тех пластинок длинный ряд
Всё вращают ВРЕМЕНИ круг...
Да не мчаться по кругу нам, нет!
Жизнь стальною спиралью вьется.
Заблужусь на дорожках времен...
Только памяти лик улыбнется...
07.01.10
Ольга Разина
|
Потом, когда-нибудь, потом,
Ты, в мой войдешь уснувший дом,
Присядешь тихо на кровать,
Когда я буду сладко спать.
Погладишь руку... Чуть дыша,
Моя откликнется душа,
И заведем мы разговор
Без грусти, слез, и долгих сор...
Растают грани у черты -
Живою, снова, будешь ты,
Родной, веселой, молодой...
Потом, мы встретимся с тобой...
6/01/2010
автор Жанна Чайка
|
Новый год пришел. Мальчишка
он еще В глаах -слезинки
снега.что с небес всё лились
Что за чудеса такие
Дождь на голову?
Уж снега мы хотим
К тому ж -поболе
Чтоб лепить и забавляться!!!
потому и называем
мы ее Зимой,Так в чем же
Дело? Расскажите?
Может точно- потепление
Уж настало. В самом деле...
Только знаем все из фильма
Нет плохой для нас погоды
все равно- веселье будет
ОТКРЫВАЙ СКОРЕЙ БУТЫЛКУ))
будем пить мы вспоминая
год прошедший добрым словом
о плохом...забудем напрочь
незачем себя тревожить....
| |
